гадаєш?

сподіваюсь цього разу я впораюсь. бо таки страшно, якщо ці марення трохи по іншій причині. хоча, най так, якщо так. я зрозуміла тоді, зараз теж нікуди не дінусь. та все не назавжди, врешті-решт. і одні і ті ж граблі колись зламаються, або вистачить здорового глузду просто переступити, хай як би солодко то не було.
я довіряю.