"Все буде добре"

Як часто я кажу собі, що "все буде добре". Чому, та тому що постійно про щось хвилююсь, багато не встигаю, завжди якісь незакінчені справи, невиконані/недовиконані завдання, нереалізовані маленькі плани (про великі взагалі говорити не варто...), якісь щоденні мрійки... Як так. І ображаюсь на себе, і на людей, які змушують щось мене робити. І коли вже починається паніка, тоді одразу заспокоюю себе, починаю на все дивись відносно. Насправді все воно не таке важливе, правда? Чому я повинна робити те, чого не хочу, коли моя душа хоче помалювати, розслабитись, побути у спокої. А ні, куди там. Треба домашнє читання, фанфік, ккр, диплом і ще борщу зварити.
І так кожного дня щось інше, кожних вихідних ще більше. А душа тепляче чекає. Дякую тобі, моя душенько, що чекаєш. Головне не втрачати з тобою зв.язок.