тепер..

Ось нарешті коли емоції вщухли.. Можна тверезо обдумати. Саме зараз, коли наче тихо, частина людей сплять, частина бориться з безсонням, відкривається істина. Вона ховається в абсурдності речей. Кидається з крайност в крайність. Така її природа.. (i guess..)
Нині здається, що я на початку. Нова сторінка, нова ручка, а я та ж. Почати варто не з паперу, а з себе. Я сама як полотно. Це зауважу. А світ - це знаєш що? Це дзеркало... Віриш чи ні.
Я вкотре усвідомлюю весь ланцюг подій - хід моїх попередніх думок. Це просто. Мо навіть щось на зразок звички.
Та в моєму випадку цьому передує повний переворот світогляду. Нестерпно перевертати власні принципи, певні стереотии з ніг на голову. Але воно того ОЙ як варто...
Ймовірно це не початок.. Принаймні далеко не кінець.